Кримські спогади

В час гарячий полудневий

Виглядаю у віконце:

Ясне небо, ясне море,

Ясні хмарки, ясне сонце.

          Певно це країна світла

          Та злотистої блакиті,

          Певно тут не чули зроду,

          Що була негода в світі!

Тиша в морі... ледве-левде

Колихає море хвилі;

Не колишуться од вітру

На човнах вітрила білі.

          З тихим плескотом на берег

          Рине хвилечка перлиста

          Править хтось малим човенцем,

          В´ється стежка золотиста.

Править хтось малим човенцем,

Стиха весла підіймає,

І здається, що з весельця

Щире золото спадає.

          Як би я тепер хотіла

          У мале човенце сісти

          І далеко на схід сонця

          Золотим шляхом поплисти!

Поплила б я на схід сонця,

А від сходу до заходу,

Тим шляхом, що проложило

Ясне сонце через воду.

          Не страшні для мене вітри

          Ні підводнеє каміння, –

          Я про них би й не згадала

          В краю вічного проміння.

Леся Українка

Я чую пісню

Я чую пісню, мов крізь  сон

Далекий Черемош гуркоче;

Мері вчуіається щоночі

Той шелест листя, шум сосон.

І щось тій пісні в унісон

Так ніжно в серці зашепоче...

Я чую пісню – мов крізь сон

Далекий Черемош гуркоче.

То спів засмучених флояр,

То стогін журної трембіти, –

Зашелестять шовкові квіти

І з серця скотиться тягар.

Туди, де скелі аж до хмар,

Хотів би соколом летіти,

Де спів засмучених флояр,

Де стогін журної трембіти.

Диитро Загул

« Свою Україну любіть!»

«Свою Україну любіть,

Любіть її... во врем´я люте,

В останню, тяжкую мінуту

За неї Господа моліть!»

НАРОДЕ МІЙ!...

НАРОДЕ МІЙ!...

Невже задармо стільки серць горіло

До тебе иайсвятішою любов'ю,

Тобі офіругочи душу й тіло?

Задармо край твій весь политий кров'ю

Твоїх борців? Йому вже не пишаться

У красоті, свободі і здоров'ю?

Задармо в слові твойому іскряться.

І сила, й м'якість, дотеп, і потуга,

І все, чим може вгору дух підняться?

Задармо в пісні твоїй ллється туга,

І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,

Надій і втіхи світляная смуга?

О ні! Не самі сльози і зітхання

Тобі судились! Вірю в силу духа

І вдень воскресний твойого повстання.

----------------------------------------------------------

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі…

ІВАН ФРАНКО

Texto de la página 137  del libro: «курс українсьої мови»

Петро – Марі, ти знаєш, кого студенти запросили на вечір?

Марі ­– Ні, я тільки знаю, що завтра буде студенський вечір.

Петро – Це буде чудовий вечір. Студенти запросили Дмитра Гнатюка.

Марі ­– Та Невже? Він мій улюблений співак. Я дуже хочу послухати його. Завтра він співатиме?

Петро – Звичайно! Будуть виступати стиденти й актори.

Марі ­– Петре, а ти маєш запрошення на вечір?

Петро – Аякже! Я ще хочу запросити Бориса й...

Марі ­– Кого?

Петро – Твою подругу.

Марі ­– Яку подругу? Як її звуть?

Петро – Її звуть Дарія Грабар.

Марі ­– Дарія вже приїхала? Коли?

Петро – Ні, вона буде тут завтрпа вранці.

Марі ­– Я завжди рада бачити її.

Петро – Завтра вранці ми зустрінемо Дарію, а ввечері запросимо її і Бориса на студентський вечір.

Texto de la página 131  del libro: “курс українсьої мови

Борис – Добрий день! Петре! Ви теж тут?

Петро – Добрий день, Борисе! Що ви купили?

Борис – Цікаву книжкую. Тут українські вірші й оповідання. Марі любить читати вірші, чи не так?

Петро – Так, Марі дуже любить читати вірші.

Борис – Завтра її день народження. А книжка – це мій подарунок.

Петро –Цікава книжка – це чудовий подарунок. Я також думаю, що подарувати. Жінки люблять    гарні прикраси.

Борис – О, це я добре знаю! Я бачив гарне намисто. Ходімо разом і подивимося.

Петро – Дивіться, Борисе. Яка гарна цервона хустка. А там біла, зелена, синя.

Борис – Так, хустки чудові! Яку хустку ви купите?

Петро – Я куплю синю хустку. Марі дуже любить синій колір. Я ще хочу купити торбинку й намисто.

Борис – Яке намисто ви хочете купити?

Петро – Я куплю біле намисто й білу торбинку.

Борис – Біла торбинка дуже гарна.

Петро – Покажіть, буть ласка, білу торбинку!

Пробавець – Велику чи маленьку?

Петро – Маленьку, буть ласка.

Пробавець – Прошу!