НАРОДЕ МІЙ!...

НАРОДЕ МІЙ!...

Невже задармо стільки серць горіло

До тебе иайсвятішою любов'ю,

Тобі офіругочи душу й тіло?

Задармо край твій весь политий кров'ю

Твоїх борців? Йому вже не пишаться

У красоті, свободі і здоров'ю?

Задармо в слові твойому іскряться.

І сила, й м'якість, дотеп, і потуга,

І все, чим може вгору дух підняться?

Задармо в пісні твоїй ллється туга,

І сміх дзвінкий, і жалощі кохання,

Надій і втіхи світляная смуга?

О ні! Не самі сльози і зітхання

Тобі судились! Вірю в силу духа

І вдень воскресний твойого повстання.

----------------------------------------------------------

Та прийде час, і ти огнистим видом

Засяєш у народів вольних колі,

Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі

І глянеш, як хазяїн домовитий,

По своїй хаті і по своїм полі…

ІВАН ФРАНКО