В час гарячий полудневий
Виглядаю у віконце:
Ясне небо, ясне море,
Ясні хмарки, ясне сонце.
Певно це країна світла
Та злотистої блакиті,
Певно тут не чули зроду,
Що була негода в світі!
Тиша в морі... ледве-левде
Колихає море хвилі;
Не колишуться од вітру
На човнах вітрила білі.
З тихим плескотом на берег
Рине хвилечка перлиста
Править хтось малим човенцем,
В´ється стежка золотиста.
Править хтось малим човенцем,
Стиха весла підіймає,
І здається, що з весельця
Щире золото спадає.
Як би я тепер хотіла
У мале човенце сісти
І далеко на схід сонця
Золотим шляхом поплисти!
Поплила б я на схід сонця,
А від сходу до заходу,
Тим шляхом, що проложило
Ясне сонце через воду.
Не страшні для мене вітри
Ні підводнеє каміння,
Я про них би й не згадала
В краю вічного проміння.
Леся Українка
