Кримські спогади

В час гарячий полудневий

Виглядаю у віконце:

Ясне небо, ясне море,

Ясні хмарки, ясне сонце.

          Певно це країна світла

          Та злотистої блакиті,

          Певно тут не чули зроду,

          Що була негода в світі!

Тиша в морі... ледве-левде

Колихає море хвилі;

Не колишуться од вітру

На човнах вітрила білі.

          З тихим плескотом на берег

          Рине хвилечка перлиста

          Править хтось малим човенцем,

          В´ється стежка золотиста.

Править хтось малим човенцем,

Стиха весла підіймає,

І здається, що з весельця

Щире золото спадає.

          Як би я тепер хотіла

          У мале човенце сісти

          І далеко на схід сонця

          Золотим шляхом поплисти!

Поплила б я на схід сонця,

А від сходу до заходу,

Тим шляхом, що проложило

Ясне сонце через воду.

          Не страшні для мене вітри

          Ні підводнеє каміння, –

          Я про них би й не згадала

          В краю вічного проміння.

Леся Українка